-
1 form of evidence
-
2 forms of evidence
форма доведення (доказу); види доказів -
3 доведення
ДОВЕДЕННЯ, доказ - логічна форма встановлення істинності тієї чи іншої думки на основі знань, істинність яких безсумнівна. В Д. розрізняють тезу - судження, істинність якого треба довести; аргументи - судження, за допомогою яких доводять істинність тези; демонстрацію - спосіб логічного виведення тези з аргументів. Д. поділяють на прямі й непрямі. В прямих Д. аргументи безпосередньо підтверджують істинність тези; в непрямих Д. істинність тези встановлюють доведенням помилковості супротивного твердження - антитези. Типовим різновидом цього Д. є "доведення від супротивного". Коли в Д. метою є доказ істинності тези, то це Д. є захистом; коли ж доводиться хибність чи сумнівність думки, то таке Д. є спростуванням. Теза, аргументи і демонстрація підлягають певним правилам (див. правила доведення). При порушенні правил у ході Д. виникають логічні помилки. Д. нерозривно пов'язане з практикою як основою пізнання і критерієм істини. Структура Д. склалася внаслідок відображення у мисленні певних сторін і відношень між предметами та багаторазового повторення цих відношень у практичній діяльності людини. Сучасна логіка формалізує процеси Д., надаючи їм чіткої і послідовної форми. -
4 shirt
1. n1) сорочка (чоловіча)2) спідня сорочка3) гімнастерка; формена сорочкаblack shirt — а) чорна сорочка (форма італійських фашистів); б) перен. фашист
brown shirt — а) коричнева сорочка (форма німецьких нацистів); б) перен. нацист
4) блузкаto have not a shirt to one's back — не мати ані шеляга за душею; жити у злиднях
to get smb.'s shirt off (out) — розгнівити когось
to give smb. a wet shirt — примусити когось працювати до сьомого поту
to take smb.'s shirt — прибрати когось до рук
near is my shirt but nearer is my skin — присл. своя сорочка до тіла ближче
2. vнадівати сорочку (гімнастерку)* * *I n1) сорочка; нижня сорочка; майка; сорочка нічна2) гімнастерка; формена сорочкаII vнадягати сорочку, гімнастерку -
5 Тома Аквінський
Тома Аквінський (Аквінат) (бл. 1225 (27), побл. Неаполя - 1274) - середньовічний філософ, теолог, систематизатор схоластики на основі християнського аристотелізму, монах-домініканець (од 1244 р.), у 1567 р. визнаний "п'ятим учителем церкви". Сформулював п'ять доказів існування Бога. Поперше, Бог - це непорушний рушій, бо, згідно з аргументомАристотеля, рух передбачає непорушного першорушія; подруге, ланцюг причин та наслідків не може йти у нескінченність, отже, необхідно припустити існування першої причини - Бога; по-третє, мусить існувати остаточне джерело будь-якої необхідності, бо випадкове припускає існування необхідного; по-четверте, всі предмети розрізнюються якісно і за мірою досконалості, тому повинно існувати щось, що б було найвищою мірою реальності та досконалості; по-п'яте, ми бачимо, що навіть неживі речі служать певній меті, і ту мету має визначати якась істота, що існує поза тими речами, бо тільки живе може мати внутрішню мету. Все кінечне створене з нічого, причому Бог вибрав кращий з можливих світів. Душа людини як інтелектуальна субстанція нематеріальна і незнищенна; ангели не мають тіл, а в людині душа поєднана з тілом. Душа - форма тіла, згідно з Аристотелем. Т. А. повторює не тільки визначення Аристотеля (душа є ентелехією), а й поділ функцій душі, одначе при цьому розумові приписуються всі душевні функції - пізнавальна, рослинна та відчуваюча. Вся душа цілком присутня в кожній частині тіла Д. уші тварин, на відміну від людських, не безсмертні. В тлумаченні процесу пізнання Т.А. прямує за Аристотелем, відмовившись від уявлення про природжене знання; в етиці він також прямує за Аристотелем, зокрема, у визначенні та розподілі доброчесностей. До чотирьох кардинальних доброчесностей древніх додає три теологічні: віру, надію та любов. Зло ненавмисне не є сутністю, його породжує причина випадкова й сама по собі добра. Божественне Провидіння не виключає зла, випадковості, свободи волі, таланту або удачі. Свободу волі Т. А. розуміє у сенсі психологічного детермінізму. Вибір залежить від нас, проте в добрі ми не вільні, бо потребуємо благодаті. Оригінальність Т. А. полягає в пристосуванні Аристотеля, майже не змінюючи його, до християнської догми. В той час Т. А. вважали сміливим новатором; навіть після смерті чимало його тверджень було засуджено Паризьким та Оксфордським ун-тами. В історію філософії Т. А. увійшов як видатний систематизатор.[br]Осн. тв.: "Про буття і сутність" (1242 - 1243); "Про істину" (1256 - 1259); "Сума проти поган" (1260); "Про Божественні імена" (1261); "Сума теології" (1265 - 1272); "Про вічність світу" (1270).
См. также в других словарях:
Философия античная — форма обществ, сознания, получившая развитие в гр. рим. мире с VII в. до н. э. до V в. н. э. Принята след, периодизация Ф. а.: 1)философия досократиков (натурфилософия и пифагореизм) к. VII к. V в.; 2) классич. др. гр. философия (Платон и… … Античный мир. Словарь-справочник.
доказательный — доказ ательный; кратк. форма лен, льна … Русский орфографический словарь
Германия — ГЕРМАНІЯ. I. Общія военно статист. и географ. данныя. Г. занимаетъ площадь въ 540.778 кв. клм. На в. граничитъ съ Россіей (1.184 клм.), на ю. съ Австро Венгріей (2.318) и Швейцаріей (333), на з. съ Франціей (405), Люксембургомъ (208), Бельгіей… … Военная энциклопедия
Кант — (Immanuel Kant, первонач. Cant) основатель философского критицизма, представляющего главную поворотную точку в истории человеческой мысли, так что все развитие философии, если не по содержанию, то по отношению мысли к этому содержанию, должно… … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона